Человек человеку

Гале Петерсен

В нашей жизни много человеков.
Для чего-то же они нужны?..
Как набор подобранный молекул
В хаосе судьбы отражены.

В виртуальной жизни и в реальной,
В блоге, дома, среди суеты.
То веселый, то совсем печальный
Человек, ведущий до черты.

До какой черты - решайте сами,
Да и выбор человека - ваш.
Не измерить его роль деньгами,
Не отредактировать тираж.

Можно только, попивая кофе,
Рассказать с надрывом про печаль.
Время суток? Другу это пофиг.
Тихо скажет: "Девочка, мне жаль..."

Листопад...

Листопад наступає на п'яти,
Смутком дихає просто у карк.
Пріле листя ще з запахом м'яти,
Та вже мертвий занедбаний парк.

Тут люблю самотою гуляти,
Думу думати без перепон.
Десь у світі наївнім петляти,
В ньому діє один лиш закон.

Той закон, що тримає у купі,
Не дає розповзтись по шматках...
Часом добре в своїй шкаралупі,
Та, здається, вона вся в дірках.

Не здається... Бо зона комфорту -
Маячня, непустельний міраж.
Розпанахана мозку аорта,
Марних мрій нескінченний тираж.

...Листопад все собі наступає,
Свіжим дощиком тихо фонить.
Моє серце його скрізь впізнає
І рубцем закарбує цю мить.